|
с.
Сліпчиці
Центр
сільської Ради, якій підпорядковане
село Корчівка, розташоване на берегах
річки Бистріївка, притоки ріки Тетерів,
за 20 км від районного центру смт.
Черняхів і
найближчої залізничної станції Горбаші.
По обох берегах річки Бистріївки
розміщені гранітні кар’єри, де
добувається декоративний камінь габро- і
лабрадорит.
Дата
заснування села точно невідома, але в
письмових джерелах воно згадується за
1602 рік, а також ще згадується в “Деле
Волынской палаты уголовного и
гражданского суда за 1876 год”.
Історія
походження назви села має кілька версій.
З них найвірогідніше та, що в давнину
поселення було оточено великою
кількістю боліт, де водились цілі хмари
оводів (у народі їх називали сліпцями,
сліпаками). Звідси й назва населеного
пункту: спочатку Сліпці, а потім
Сліпчиці.
В
1885 році на кошти прихожан в селі була
побудована церква в
Ім’я Покрови Пресвятої Богородиці.
Село
належало поміщикам Владиславу і Генріху
Лісньовським. Церква рахувалась
кладовищенська, а село належало до
приходу Бежівської церкви. В 1905 році в
селі розповсюджувались революційні
ідеї, а тому, за переказами старих людей,
вже в роки першої світової війни
сліпецькі селяни Кіндрат Оникійчук,
Кузьма Лисюк, Микола Юрченко Северин та
Петро Войтенка та інші (всього було 8
чоловік) були організаторами поділу
панського майна. Вони зламали замки в
конюшнях і розібрали коней. Для
придушення заколоту в село Сліпчиці
приїхало 50 кінних жандармів. “Вісімку”
арештували і посадили за грати.
Радянську
владу в селі
встановлено в січні 1918 року. Весною 1919
року в село прибув землемір Гагалін,
який разом з селянином Денисом Шишуком
поділив поміщицьку землю між бідняками.
А коли в селі трапилось лихо - велика
пожежа, згоріло десятки хат, на допомогу
прийшла держава і губернський відділ
соцзабезпечення виділив погорільцям 100
тис. карбованців та лісовий матеріал.
В
1920 році в селі утворено комнезам та
сільську Раду, а ще через рік
комосередок. Першими комуністами були –
Кирило Бежевець, Оксана та Петро
Войтенки, Дмитро Мусійчук, Йосип
Оникійчук. 3 березня 1922 року в селі була
створена сільськогосподарська комуна
ім. Шевченка. Першим комунарами були
Яків Ковальов, Олекса Войтенко, Дмитро
Мусійчук. Комуна в 1930 році перейшла на
статус с/г артілі, яка була названа ім.
Леніна, головою був обраний Петро
Купріянович Бідун. В 1931 році головою
колгоспу було обрано
Бежевця Олександра Гнатовича, 1893 року
народження, члена КП(б)У.
Під
час голоду в 1933 році в селі Сліпчицях
померло від голоду 34 чоловіки, в тому
числі 5 дітей. В період репресій з села
було забрано 10 чоловік.
В час Великої
Вітчизняної війни в селі діяла
підпільна організація під керівництвом
Олександра Леонтійовича Войтенка.
Фашисти розстріляли з села 15 чоловік,
спалили 55 хат. 292 чоловіки воювали на
фронтах Великої Вітчизняної війни. З них
189 чоловіки – загинули., 132 чоловіки
нагороджені бойовими орденами і
медалями.
Село
змогло залікувати рани завдані війною
тільки за 20 післявоєнних літ. Тут було
збудовано двоповерхову середню школу,
сільмаг, клуб на 250 місць, медпункт. Село
було електрифіковане і радіофіковане,
побудовано десятки хат колгоспників,
тваринницьких приміщень, інші колгоспні
приміщення для зберігання зерна,
тракторний стан, автогараж, придбано до
сотні автомашин, тракторів, комбайнів і
інших сільськогосподарських машин. В
колгоспі створено комплекс по
відгодівлі великої рогатої худоби.
Колгоспні
угіддя займали 2945 га. В селі проживало 1908
чоловік. За роки радянської влади з села
78 чоловік здобули вищу освіту. Із села
вийшло 5 інженерів, 15 вчителів, 1 лікар, 1
генерал, 4 офіцери, 5 юристів, 3 агрономи і
інші спеціалісти.
В
селі Сліпчиці народився Герой
Радянського Союзу Бежевець Олександр
Савич, 1929 року народження. В 1971 році йому
присвоєно звання “Заслужений льотчик-випробувач СРСР”, в 1975 році присвоєне
звання Героя Радянського Союзу.
Нагороджений двома орденами Леніна,
орденом Червоного Прапора і двома
медалями. З 1988 року – на пенсії. Постійне
місце проживання м. Москва.
В
селі воїнам -
визволителям на братських могилах
поставлено 2 обеліски.
|